Версія для друку

Особливості праці інваліда.

    Стаття 43 Конституції України гарантує кожному громадянину право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

    Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

    Використання примусової праці забороняється.

    Однією з незахищених верств населення є інваліди. Інвалід – це особа зі стійким розладом функцій організму, зумовленим захворюванням, наслідком травми або з уродженими дефектами, що призводить до обмеження життєдіяльності, потребі  в соціальній допомозі та захисті. Інваліди мають право на певні трудові пільги, передбачені законодавством. 

    Одним з головних питань є працевлаштування інвалідів. При цьому важливо, щоб роботодавці створювали безпечні і не шкідливі для здоров’я інвалідів умови праці, вживали заходів, спрямованих на запобігання подальшої інвалідності, на відновлення їх працездатності. Відповідно ст. 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» інваліди в Україні володіють повнотою усіх прав, а щодо їх працевлаштування, створення належних і безпечних умов праці, з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації інвалідам надано право працювати на підприємствах, в установах, організаціях із звичайними умовами праці, в цехах і на дільницях, де застосовується праця інвалідів.

    За статтею 172 КЗпП України на власника або уповноважений ним орган покладається обов'язок організувати навчання, перекваліфікацію і працевлаштування інвалідів відповідно до медичних рекомендацій, встановити на їх прохання неповний робочий день або неповний робочий тиждень та створити пільгові умови праці. Підприємство, що планує працевлаштувати інваліда, зобов'язане створити йому робоче місце, в т. ч. спеціальне робоче місце, з урахуванням індивідуальних програм реабілітації та рекомендаціями МСЕК. Якщо в документах МСЕК не зазначається потреби створення спеціалізованого робочого місця для інваліда, то він може бути працевлаштований на звичайне робоче місце. Залучення інваліда до робіт із шкідливими та важкими умовами праці можливо лише за умови, що це не суперечить висновку МСЕК. Відмова в укладенні трудового договору або в просуванні по службі, звільнення за ініціативою адміністрації, переведення інваліда на іншу роботу без його згоди з мотивів інвалідності не допускається, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан його здоров'я  перешкоджає виконанню професійних обов'язків, загрожує здоров'ю і безпеці праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров'я інвалідів.

    Інваліди за згодою можуть залучатися до оплачуваних громадських робіт.

    Інвалід, який не досяг пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право  бути зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітний.
    Відповідно до вимог КЗпП України інваліди мають право на додаткові пільги та привілеї в порівнянні з іншими працівниками, зокрема:
    - під час прийняття інваліда на роботу забороняється встановлювати для нього випробувальний термін;

    - якщо стан здоров'я інваліда перешкоджає виконанню його трудових обов'язків, то такий працівник має право достроково припинити укладений строковий трудовий договір згідно зі ст. 39 КЗпП;

    - за бажанням працівника – інваліда або вимогам його індивідуальної програми реабілітації йому може бути встановлено неповний робочий день або робочий тиждень та пільгові умови праці;
    - робота інваліда у нічний час або надурочно допускається тільки за його згоди та за умови, що це не суперечить медичним показанням;

    - за бажанням працівника – інваліда роботодавець може перевести його на легшу роботу за умови, що інвалідність працівника настала за інших обставин, ніж внаслідок нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання;
    - щорічна відпустка працівнику – інваліду надається у зручний для нього час;
    - для інвалідів І й ІІ груп щорічна основна відпустка надається тривалістю 30 календарних днів, а додаткова без збереження заробітної плати – не більше як 60 календарних днів на рік; для інвалідів ІІІ групи –шорічна основна відпустка надається тривалістю 26 календарних днів, а додаткова без збереження заробітної плати – не більше як 30 календарних днів на рік;
    - працівники – інваліди мають переважне право залишення на роботі, якщо на підприємстві відбувається  скорочення чисельності чи штату працівників у зв’язку зі змінами в організації виробництва та праці. Такий пріоритет мають лише працівники, інвалідність яких настала на цьому підприємстві як трудове каліцтво або професійне захворювання.
    Оплата праці працівників – інвалідів здійснюється пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку, але при цьому має бути дотримано мінімальних державних гарантій щодо оплати праці.
    Відповідно до статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової   чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Виконання нормативу робочих місць у зазначеній кількості вважається працевлаштування підприємством інвалідів, для яких це місце роботи є основним. При цьому не має значення режим роботи такого працівника – повний чи не повний робочий час, головна умова – робота за основним місцем роботи. 
    За невиконання нормативу для працевлаштування інвалідів, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій  інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю мають заплатити штрафні санкції, розмір яких залежить від кількості працюючих за основним місцем роботи.

    Отже, при укладені трудового договору між роботодавцем та працівником-інвалідом, пільги надаються як працівнику, так і роботодавцю.

    Оснією з функцій Управління Держпраці у Полтавській області є здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про працю з метою захисту прав людини. За порушення вимог законодавства про працю та охорону праці посадові особи підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності можуть бути притягнені як до адміністративної, так і до кримінальної відповідальності.

Головний державний інспектор

управління Держпраці у Полтавській області                Наталія Ляшенко