Припинення строкового трудового договору.
Версія для друкуПрипинення строкового трудового договору.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП передбачено, що трудовий договір може бути припинено в разі закінчення строку, крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їхнього припинення.
Роботодавець, що бажає розірвати трудові відносини, повинен не пізніше, ніж в останній день роботи працівника за строковим договором, видати наказ про його звільнення на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП (закінчення строку договору). Припинення договору після закінчення строку не вимагає заяви працівника, котрий погодився на укладення такого договору, коли написав заяву про прийняття на роботу на умовах строкового трудового договору. Власник також не зобов’язаний попереджати або в іншій спосіб інформувати працівника про майбутнє звільнення за п. 2 ст. 36 КЗпП України. Припинення трудового договору після закінчення строку можливе тільки протягом одного дня.
Відповідно до п. 2.26 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників день звільнення працівника є останнім днем його роботи, тобто останнім днем дії строкового трудового договору. Якщо в останній день строку трудового договору працівник не був звільнений, трудові відносини фактично тривають, договір вважається продовженим на тих же умовах, але вже на невизначений строк. Якщо в останній день роботи працівник на роботі був відсутній внаслідок тимчасової непрацездатності або без поважних причин, наказ про звільнення видається, вноситься запис про звільнення в трудову книжку, а працівника телеграмою чи рекомендованим листом повідомляють про звільнення і необхідність одержання трудової книжки. Звільнити працівника у зв"язку із закінченням строку трудового договору можна як у період тимчасової непрацездатності, так і в період перебування його у відпустці, так як за частиною 3 ст. 40 КЗпП заборону щодо звільнення працівників у період тимчасової непрацездатності та перебування у відпустці встановлено лише в разі звільнення з ініціативи роботодавця.
