Келебердянська сільська рада

Версія для друкуВерсія для друку

 

Келебердянська сільська рада

 

с. Келеберда, вул. Шевченка, 5, 39689
тел/факс (0536) 73-35-36, 73-33-66

E-mail: keleberda.sr@gmail.com

сільський голова
Задворна Оксана Михайлівна

 

 

Історія залюднення пониззя Сухого Кобелячка тісно пов'язана з появою Келеберди, що спочатку була сотенним містечком Полтавського полку, а пізніше - волосним Кременчуцького повіту. Найбільшу ранню дату заснування містечка наводить литовський історик Нарбут: у першій половині XV століття за наказом Вітовта, біля переправ та бродів через Дніпро було побудовано замки Кермечік, Успек, Гебердеїв Ріг, Мішурін Ріг. Грушевський спростував цей реєстр, але не звернув уваги на неслов'янське походження топоніму Гебердеїв Ріг, можливо якимсь чином пов'язана з литовським магнатським родом Гербуртів, місцеві жителі в XIX столітті назву містечка виводили із татарського словосполучення "кель-берда", що в перекладі означає "йди сюди", за третьою версією доводили кавказьке походження Келеберди. Першою достовірною згадкою про обставини заснування Келеберди є повідомлення С.Величка. Літопис стверджував, що містечко облаштував кошовий отаман І.Сірко.

Великих спустошень і руйнувань зазнав цей край від татарських набігів 1693-1696 років, нові біди та спустошення принесла Келеберді російська  військова  кампанія   1608-1609  років.  Донський  загін полковника Яковлева спалив містечко.

Періодом в історії мікрорегіону стала російсько-турецька війна 1735-1739 років. Згідно із поділом головної російської армії на З корпуси, було визначено 3 пункти зосередження - Перевалочна (командуючий Міхін), Келеберда (командучий Румянцев) та Кременчук (командуючий Гассен Гамбурський). На кінець війни Полтавський полк зазнав розорення. Лише по закінченні цієї війни навколо Келеберди почали масово виникати хутори і села. В 1764 році Келебердянська сотня віднесена до Новоросійської губернії. З 1783 року Келеберда входила до складу Кременчуцького повіту Катеринославського намісництва, потім до Градизького повіту та Кременчуцького повіту малоросійської губернії. В 1859 році в Келеберді 595 дворів, близько 5 тисяч жителів, діяло 5 церков, лісова пристань, проводилися 3 ярмарки на рік, була збудована школа, яку потім реорганізували в земську. В 1864 році Михайлівську церкву перенесено в Солоницькі хутори і в Келеберді залишається 4 церкви: дерев'яні Миколаївська (1894 р.), Преображенська (1851 р.), Різдва Богородиці (1898 р.), мурована Троїцька (1854 р.). При всіх церквах були бібліотеки. В 1900 роках поблизу Келеберди знаходилися каменоломні, де добували граніт і гнейси.

Келебердянська фортеця.

Келебердянську фортецю заснували на початку XVII століття. Вона розташовувалася на лівобережному дніпровському мисі -півострові, перекриваючи доступ до населення. Із Келебердянською фортецею пов'язані події селянсько-козацьких повстань першої половини XVII століття, визвольної війни 1648-1654 років, боротьби українського народу проти турецько-татарських завойовників і швецьких нападників. У XVII столітті укріплення Келебердянської фортеці, абриси якої наближалися до чотирикутника, складалися із земляного валу з ровом, палісадом, та ймовірно, шести дерев'яних башт. За планом 1746 року, коли Келеберда була сотенним містечком Полтавського полку, захисні огорожі складалися з валу та рову, в фортецю вели 4 воріт, довжина укріплень сягала 550 сажнів. У середині розташовувалися будинки сотенних установ, дерев'яна церква Різдва Богородиці, двори козаків і посполитих. У другій половині XVIII століття Келебердянська фортеця занепала.

Геологічна пам'ятка природи - біля Келеберди відслонення типових ґрунтів, площею 5 га.

В 1958 році встановлено пам'ятник на братській могилі радянських воїнів, які загинули в 1943 році під час визволення села від гітлерівців. В 1989 році на місці переправи радянських військ в 1943 році через Дніпро відкрито пам'ятний знак.

 

E-mail: keleberda.sr@gmail.com

/h4/p

Наверх ↑