В Україні відбувається процес становлення демократичної, правової, соціальної держави, який проходить одночасно з розвитком громадянського суспільства. Державна служба стає більш відкритою та зрозумілою громадянам, хоча для цього ще доведеться зробити багато: забезпечити законодавчо-правову базу, виховати чиновника-патріота з високими моральними якостями паралельно із правовою освітою громадян.
Суть сучасної адміністрації можна висловити єдиним словом — приязна. Приязна, зокрема, до громадян, які платять податки і мають право очікувати ретельного, термінового і ввічливого вирішення їх справ. Приязна до підприємців, що теж платять податки і хочуть справедливості з боку держави. Приязна до недержавних організацій, які акумулюють громадські інтереси і хочуть бути рівноправними партнерами органів влади.
Нова філософія держави, яка вже запроваджується у багатьох розвинених країнах світу, розглядає державу як надавача послуг, а громадян бачить не як прохачів, відвідувачів, зацікавлених осіб, а як клієнтів. У цьому відношенні велику роль відіграє усвідомлення громадянами своїх конституційних прав, якими вони повинні керуватися у контактах з органами влади.
Метою даного короткого посібника є надання первинної інформації з питань прав громадянина у його стосунках з органами державної виконавчої влади. Усвідомлення правоздатності громадян і вміння користуватися своїми правами повинне полегшити вирішення справ по суті, а в результаті — позитивно вплинути на відносини - адміністрація - громадянин. Обмеження обсягу публікації примушує сконцентруватися на головному, закцентувати увагу на основних документах та вузлових проблемах.
Насамперед слід звернути увагу, що Конституція України [1] проголошує народ носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні (ст. 5), визнає принцип верховенства права (ст. 8). Громадяни України мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом (ст.24), вони мають право брати участь в управлінні державними справами (ст. 38).
Усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк (ст.40).
Насамперед потрібно визначитися до якого саме органу звернутися особисто або направити звернення чи скаргу, щоб вони були розглянуті компетентно і швидко.
Закон України «Про місцеві державні адміністрації» [2], передбачає, що вони забезпечують додержання прав і свобод громадян, розглядають звернення громадян, не стягуючи плати (ст. 21).
Громадяни звертаються до місцевих державних адміністрацій у вирішенні питань, що належать до сфери повноважень місцевих державних адміністрацій (ст. 38)
Посадові особи місцевих державних адміністрацій зобов'язані розглянути звернення громадян і не пізніше, ніж у визначений законом термін прийняти рішення або дати обґрунтовану відповідь. Посадові особи проводять особистий прийом громадян у порядку, визначеному законом.
Рішення посадових осіб місцевих державних адміністрацій можуть бути оскаржені Президенту України,органу виконавчої влади вищого рівня, Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини або до суду.
Основним правовим актом, що регулює спосіб улагодження справ через органи державної виконавчої влади є Закон України «Про звернення громадян» [3]. Закон регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів (ст.1). Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.
У сфері управлінської діяльності можуть бути оскаржені такі рішення, дії (бездіяльність), внаслідок яких:
Вимоги до звернення (ст. 5)
Звернення адресуються органам державної влади, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.
У зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги.
Звернення може бути усним (викладеним громадянином і записаним посадовою особою на особистому прийомі) чи письмовим, надісланим звичайною чи електронною поштою або переданим громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, якщо ці повноваження оформлені відповідно до чинного законодавства.
Звернення може бути подано як окремою особою (індивідуальне), так і групою осіб (колективне). Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати.
Звернення, оформлене без дотримання цих вимог, повертається заявникові з відповідними роз'ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження, крім випадків, передбачених частиною першою статті 7 цього Закону.
Звернення, оформлені належним чином і подані в установленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду (ст. 7).
Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення.
Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі, якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертаєтьсягромадянину з відповідними роз'ясненнями.
Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.
Законодавчо визначено звернення, які не підлягають розгляду та вирішенню (ст. 8). Так, письмове звернення без зазначення місця проживання, не підписане автором (авторами), а також таке, з якого неможливо встановити авторство, визнається анонімним і розгляду не підлягає.
Не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено статтею 17 цього Закону, та звернення осіб, визнаних судом недієздатними.
Рішення про припинення розгляду такого звернення приймає керівник органу, про що повідомляється особі, яка подала звернення.
Забороняється переслідування громадян і членів їх сімей за подання звернення до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, посадових осіб за критику у зверненні їх діяльності та рішень.
Ніхто не може бути примушений до подання власного чи підписання колективного звернення або участі в акціях на підтримку звернень інших осіб чи організацій (ст. 9).
Не допускається розголошення одержаних із звернень відомостей про особисте життя громадян без їх згоди чи відомостей, що становлять державну або іншу таємницю, яка охороняється законом, та іншої інформації, якщо це обмежує права і законні інтереси громадян. Не допускається з'ясування даних про особу громадянина, які не стосуються звернення. На прохання громадянина, висловлене в усній формі або зазначене в тексті звернення, не підлягає розголошенню його прізвище, місце проживання та роботи. Ця заборона не поширюється на випадки повідомлення інформації, що міститься у зверненні, особам, які мають відношення до вирішення справи (ст. 10).
Органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, посадові особи зобов'язані об'єктивно і вчасно розглянути пропозиції (зауваження), заяви (клопотання), перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду.
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення (ст. 15).
Скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду (ст.16).
Скарги на рішення загальних зборів членів колективних сільськогосподарських підприємств, акціонерних товариств, юридичних осіб, створених на основі колективної власності, а також на рішення вищих державних органів вирішуються в судовому порядку.
Громадянин може подати скаргу особисто або через уповноважену на це іншу особу. Скарга в інтересах громадянина за його уповноваженням, оформленим у встановленому законом порядку, може бути подана іншою особою, трудовим колективом або організацією, яка здійснює правозахисну діяльність.
До скарги додаються наявні у громадянина рішення або копії рішень, які приймалися за його зверненням раніше, а також інші документи, необхідні для розгляду скарги, які після її розгляду повертаються громадянину.
Скарга на рішення, що оскаржувалось, може бути подана до органу або посадовій особі вищого рівня протягом одного року з моменту його прийняття, але не пізніше одного місяця з часу ознайомлення громадянина з прийнятим рішенням. Скарги, подані з порушенням зазначеного терміну, не розглядаються.
Пропущений з поважної причини термін може бути поновлений органом чи посадовою особою, що розглядає скаргу.
Рішення вищого державного органу, який розглядав скаргу, в разі незгоди з ним громадянина може бути оскаржено до суду в термін, передбачений законодавством України (ст. 17).
Законом закріплено права громадянина при розгляді його заяви та скарги (ст. 18), та визначено обов'язки органів влади (ст. 19).
Громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право:
Органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані:
У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Як правило, це відділ роботи зі зверненнями громадян відповідної державної адміністрації.
Звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, — невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну (ст. 20).
Особистий прийом громадян (ст.22) зобов'язані проводити керівники та інші посадові особи органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян.
Прийом проводиться регулярно у встановлені дні та години, у зручний для громадян час, за місцем їх роботи і проживання. Графіки прийому доводяться до відома громадян.
Порядок прийому громадян в органах державної влади, місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, об'єднаннях громадян визначається їх керівниками.
Усі звернення громадян на особистому прийомі реєструються. Якщо вирішити порушені в усному зверненні питання безпосередньо на особистому прийомі неможливо, воно розглядається у тому ж порядку, що й письмове звернення. Про результати розгляду громадянину повідомляється письмово або усно, за його бажанням.
Необхідно звернути увагу на взаємну відповідальність як посадових осіб так і громадян.
Так, посадові особи, винні у порушенні Закону, несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність, передбачену законодавством України (ст. 24).
У разі задоволення скарги орган або посадова особа, які прийняли неправомірне рішення щодо звернення громадянина, відшкодовують йому завдані матеріальні збитки, пов'язані з поданням і розглядом скарги, обґрунтовані витрати, понесені у зв'язку з виїздом для розгляду скарги на вимогу відповідного органу, і втрачений за цей час заробіток. Спори про стягнення витрат розглядаються в судовому порядку.
Громадянину на його вимогу і в порядку, встановленому чинним законодавством, можуть бути відшкодовані моральні збитки, завдані неправомірними діями або рішеннями органу чи посадової особи при розгляді скарги. Розмір відшкодування моральних (немайнових) збитків у грошовому виразі визначається судом (ст. 25).
Водночас подання громадянином звернення, яке містить наклеп і образи, дискредитацію органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян та їхніх посадових осіб, керівників та інших посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, заклики до розпалювання національної, расової, релігійної ворожнечі та інших дій, тягне за собою відповідальність, передбачену чинним законодавством (ст. 26).
Витрати, зроблені органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємством, установою, організацією незалежно від форм власності, об'єднанням громадян, засобами масової інформації у зв'язку з перевіркою звернень, які містять завідомо неправдиві відомості, можуть бути стягнуті з громадянина за рішенням суду (ст. 27).
Нагляд за дотриманням законодавства про звернення громадян здійснюється Генеральним прокурором України та підпорядкованими йому прокурорами. Відповідно до наданих чинним законодавством повноважень, вони вживають заходів до поновлення порушених прав, захисту законних інтересів громадян, притягнення порушників до відповідальності.
Крім того, питання дотримання законодавства контролюється органами влади вищого рівня та Головним управлінням державної служби України і її територіальними підрозділами.
Варто звернути увагу і на Закон України «Про інформацію» [4], який зобов'язує органи влади інформувати про свою діяльність та прийняті рішення шляхом створення спеціальних інформаційних служб або систем, що забезпечували б у встановленому порядку доступ до інформації (ст. 10).
Цим законом визначено поняття адміністративна інформація (ст. 19.1) та Інформація державних органів та органів місцевого і регіонального самоврядування (ст. 21).
Громадяни мають право (ст. 31):
Державні органи та організації, органи місцевого і регіонального самоврядування, інформаційні системи яких вміщують інформацію про громадян, зобов'язані надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом, а також вживати заходів щодо запобігання несанкціонованому доступу до неї. У разі порушень цих вимог Закон гарантує захист громадян від завданої їм шкоди використанням такої інформації.
Забороняється доступ сторонніх осіб до відомостей про іншу особу, зібраних відповідно до чинного законодавства державними органами, організаціями і посадовими особами.
Зберігання інформації про громадян не повинно тривати довше, ніж це необхідно для законно встановленої мети.
Всі організації, які збирають інформацію про громадян, повинні до початку роботи з нею здійснити у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку державну реєстрацію відповідних баз даних.
Необхідна кількість даних про громадян, яку можна одержати законним шляхом, має бути максимально обмеженою і може використовуватися лише для законно встановленої мети.
Відмова в доступі до такої інформації, або приховування її, або незаконні збирання, використання, зберігання чи поширення можуть бути оскаржені до суду.
Статтями 32, 33 та 34 визначено порядок подання інформаційного запиту та термін його розгляду, а ст. 43 визначає права учасників інформаційних відносин.
Слід також звернути особливу увагу на те, що громадськість та влада повинні бути зацікавлені у викоріненні корупції. Законом України «Про боротьбу з корупцією» (ст. 5) передбачено, що державний службовець або інша особа, уповноважена на виконання функцій держави, не має права:
сприяти, використовуючи своє службове становище, фізичним і юридичним особам у здійсненні ними підприємницької діяльності, а так само в отриманні субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів чи пільг з метою незаконного одержання за це матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг;
відмовляти фізичним та юридичним особам в інформації, надання якої передбачено правовими актами, умисно затримувати її, надавати недостовірну чи неповну інформацію.
Отже, удосконалення роботи органів державної виконавчої влади з громадянами повинно відбуватися шляхом покращення діяльності органів влади, забезпечення ними якісної роботи, дотримання кожним держслужбовцем професійної етики, а також шляхом зростання правової освіти громадян. Як громадяни, так і органи влади зацікавлені у найшвидшому та якісному вирішенні існуючих проблем при скороченні затрат часу та ресурсів.
Тому, узагальнюючи сказане, варто наголосити на єдності прав і обов'язків як органів влади та їх працівників, так і громадян. Громадянин має право на отримання інформації, участь у процесі, ініціативу щодо з'ясування проблем, що його хвилюють, вирішення його справи чи вмотивованої відмови з правом подальшого оскарження рішення до органу вищого рівня чи суду. Він також має право на лояльне, нейтральне і ввічливе відношення до себе.
У свою чергу органи виконавчої влади та їх посадовці зобов'язані вимагати передбачені законодавством документи, діяти в рамках чинного законодавства та своїх повноважень, враховуючи, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Матеріали підготовлено Управлінням державної служби
Головного управління державної служби України
в Полтавській області та відділом роботи зі
зверненнями громадян апарату Полтавської
облдержадміністрації
Посилання:
[1] http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80
[2] http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/586-14
[3] http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80
[4] http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2657-12