Щодо гарантій для учасників АТО.

Щодо гарантій для учасників АТО.

Відповідно до ст. 119 КЗпП України на час виконання державних або громадських обов'язків, якщо за чинним законодавством України ці обов'язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.

Працівникам, які залучаються до виконання обов'язків, передбачених законами України "Про військовий обов'язок і військову службу" [2] і "Про альтернативну (невійськову) службу" [3], "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" [4], надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.

За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову.

Гарантії, визначені у частині третій [5] цієї статті, зберігаються за працівниками, які під час проходження військової служби отримали поранення (інші ушкодження здоров’я) та перебувають на лікуванні у медичних закладах, а також потрапили у полон або визнані безвісно відсутніми, на строк до дня, наступного за днем їх взяття на військовий облік у районних (міських) військових комісаріатах після їх звільнення з військової служби у разі закінчення ними лікування в медичних закладах незалежно від строку лікування, повернення з полону, появи їх після визнання безвісно відсутніми або до дня оголошення судом їх померлими.

Крім цього, учасники бойових дій мають право і на інші гарантії:

    - при прийнятті на роботу осіб, звільнених у запас з військової чи альтернативної (невійськової) служби не встановлюється випробування (ч. 3 ст. 26 КЗпП України),

    - у разі скорочення чисельності чи штату працівників у зв’язку із змінами в організації виробництва та праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією й продуктивністю праці. У разі рівних умов продуктивності праці та кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається учасникам бойових дій, особам з інвалідністю внаслідок війни та особам, на яких поширюється чинність Закону № 3551, працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які 

проходили альтернативну (невійськову) службу,– протягом двох років з дня звільнення їх зі служби (ст. 42 КЗпП України) та на працевлаштування у разі ліквідації підприємства, установи, організації,

    - учасники бойових дій та особи, прирівняні до них, а також учасники війни, враховуючи норми Закону № 3551, мають право на виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності в розмірі 100 % середньої заробітної плати незалежно від стажу роботи (ст. 24 Закону України № 1105 "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування"),

    - особам, звільненим після проходження строкової військової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу або альтернативної (невійськової) служби, якщо після звільнення зі служби вони були прийняті на роботу протягом трьох місяців, не враховуючи часу переїзду до місця проживання, щорічна відпустка надається за їх бажанням до настання шестимісячного терміну (п. 5 ч. 7 ст. 10 Закону України "Про відпустки"), тобто учасники АТО мають право на отримання щорічної відпустки повної тривалості до настання шестимісячного терміну безперервної роботи в перший рік роботи. Крім цього, учасники бойових дій мають право на додаткову оплачувану відпустку із збереженням заробітної плати у будь-який час тривалістю 14 календарних днів на рік. Така відпустка на наступний рік не переноситься та грошова компенсація при звільненні за неї не виплачується,
    - зі сплати податків, зборів, мита та інших платежів до бюджету.
 

Головний державний інспектор

Управління Держпраці у Полтавській області                                                                   Наталія Ляшенко

uchasnyk-ato.jpg [1]