Використання праці неповнолітніх

Версія для друкуВерсія для друку

Використання праці неповнолітніх

В умовах швидкого розвитку сучасного світу, все більше молодих людей, яким не виповнилось вісімнадцять років бажають стати самостійними, у зв’язку з чим на ринку праці формується категорія неповнолітніх працівників.

Проте, роботодавці все ще з особливою обережністю ставляться до прийняття на роботу неповнолітніх. Це пов’язано насамперед з тим, що для даної категорії осіб законодавством передбачено додаткові пільги та гарантії у сфері трудових відносин.

Така особлива увага з боку держави до даної категорії осіб пояснюється тим, що вони знаходяться під особливою охороною з боку держави та користуються додатковими гарантіями у сфері трудових відносин, а також пільгами щодо робочого часу, заробітної плати та відпусток.

Особливості та умови працевлаштування.

Неповнолітніми є особи, які не досягли 18-ти років.  Відповідно до ст. 187 Кодексу законів про працю (далі–КЗпП України), неповнолітні особи мають такий самий обсяг трудових прав, що і повнолітні. Однак ця ж стаття передбачає, що у галузі охорони праці, робочого часу, відпусток та деяких інших умов праці вони користуються пільгами, встановленими законодавством України.

За загальним правилом, не допускається прийняття на роботу осіб, що не досягли 16-ти років. Проте, як виняток, можуть прийматися на роботу особи, яким виповнилось 15-ть років. При цьому роботодавець повинен пам’ятати, що в такому випадку, необхідна обов’язкова наявність згоди одного із батьків неповнолітнього (або особи, що його замінює). 

Прийняття на роботу осіб, що досягли 14-річного віку, допускається лише за відповідних умов, встановлених у ч. 3 ст. 188 КЗпПУкраїни, а саме:

- для підготовки молоді до продуктивної праці;

- прийняттю на роботу підлягають учні загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів;

- лише для виконання легкої роботи, що не завдає шкоди здоров'ю;

- робота не повинна порушувати процесу навчання і виконуватися у ввільний від навчання час;

- має бути одержана за згодою одного з батьків або особи, що його замінює.

Таким чином, при прийнятті неповнолітньої особи на роботу, перш за все, необхідно встановити точний вік такої особи.

Крім того, особи молодші 18-ти років при прийнятті на роботу повинні пройти обов’язковий медичний огляд та до досягнення ними 21 року, щороку проходити такий огляд за рахунок роботодавця (ст.191 КЗпП України).

Порядок проведення медичних оглядів регулюється Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 21.05.2007 №246 «Про затвердження Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій» (із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14 лютого 2012 року N 107). Роботодавець зобов’язаний видати направлення на обов’язковий попередній медичний огляд працівника, на підставі якого заклади охорони здоров’я здійснюють медичний огляд неповнолітнього.

При встановленні факту, що робота негативно відображається на здоров'ї неповнолітнього, його негайно повинно бути звільнено з переведенням на більш легку роботу. Одночасно відносно цього працівника вживаються лікувально-профілактичні та інші заходи. Як передбачає ч.1 ст.114 КЗпП України, при переведенні такого працівника на підставі медичного висновку на більш легку, але нижче оплачувану роботу, за неповнолітнім протягом двох тижнів зберігається попередній заробіток.

Приймаючи на роботу неповнолітнього, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний ознайомити його з правилами внутрішнього трудового розпорядку, правилами техніки безпеки, виробничої санітарії, протипожежної безпеки.

На кожному підприємстві, в установі, організації, має вестися спеціальний облік працівників, які не досягли 18-ти років, із зазначенням дати їх народження (ст. 189 КЗпП України)

Укладення трудового договору з неповнолітнім.

Приймаючи на роботу особу у віці до 18-ти років, роботодавець зобов’язаний в обов’язковому порядку укладати з такою особою трудовий договір у письмовій формі (п. 5 ч. 1 ст. 24 КЗпП України).

При укладенні трудового договору з особою, яка не досягла вісімнадцяти років роботодавець повинен отримати наступні документи:

- документ, що засвідчує особу працівника: паспорт громадянина України, для осіб, які не досягли 16-ти років – свідоцтво про народження;

- письмова згода одного з батьків про можливість виконувати роботи (для осіб молодших 16-ти років);

- трудова книжка (у разі якщо особа працевлаштовується вперше - диплом або інший документ про освіту чи професійну підготовку).

При укладенні трудового договору з особою, як не досягла 18-ти років роботодавцем мають бути враховані певні особливості. Так, при працевлаштуванні неповнолітніх не може встановлюватися випробувальний термін; не може укладатися договір про повну матеріальну відповідальність з особою, яка не досягла 18-ти років.

Після отримання необхідних документів та підписання трудового договору роботодавець видає наказ про прийняття працівника на роботу. 

Пільги і гарантії, що надаються неповнолітнім при прийнятті їх на роботу.

Неповнолітні особи мають пільги щодо робочого часу, заробітної плати та відпусток. Зокрема, для всіх працівників, які ще не досягли 18-ти років, чинним законодавством встановлено скорочену тривалість робочого часу. Так, якщо для дорослих працівників нормальна тривалість робочого часу відповідно до частини першої статті 50 КЗпП України становить 40 год. на тиждень, то особи у віці до 16-ти років не повинні працювати понад 24 год. на тиждень, а працівники віком від 16-ти до 18-ти років — понад 36 год. на тиждень (п. 1 частини першої ст. 51 КЗпПУкраїни). Разом з тим заробітна плата неповнолітнім працівникам при скороченій тривалості їхнього робочого часу виплачується в такому самому розмірі, як і працівникам відповідних категорій, які працюють у звичайному (повному) режимі робочого часу. Тобто неповнолітні працівники, хоч і працюють, порівняно з дорослими, протягом меншого проміжку часу, але мають право на оплату своєї праці у розмірі повного окладу (ст.194 КЗпПУкраїни).

Тривалість робочого часу учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, не може перевищувати половини вищезазначеної максимальної тривалості робочого часу, передбаченої для осіб відповідного віку. Оплата праці учнів, які працюють у вільний від навчання час, провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку. Підприємства можуть встановлювати учням доплати до заробітної плати (ст. 194 КЗпП України).

Щодо надання щорічних відпусток, то відповідно до частини першої статті 195 КЗпП України їх надають неповнолітнім працівникам у зручний для них час. Однак це не означає, що неповнолітній працівник вправі у будь-який час вимагати надання відпустки, просто складаючи графік відпусток, роботодавець і профспілковий орган зобов’язані враховувати побажання неповнолітнього працівника щодо часу надання йому відпустки. Тривалість же щорічної відпустки згідно з частиною другою статті 75 КЗпП України та частиною восьмою статті 6 Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року №504/96-ВР становить для неповнолітніх працівників 31 календарний день.

Відпустка такої тривалості надаватиметься працівникові лише за той період роботи, поки йому виповниться 18 років, — після досягнення цього віку щорічна основна відпустка обчислюватиметься вже з розрахунку 24 календарних дні.

За перший рік роботи неповнолітнім працівникам мають бути надані за їх заявою до настання шестимісячного терміну безперервної роботи на даному підприємстві щорічні відпустки повної тривалості.

Обмеження щодо використання праці неповнолітніх

Стаття 43 Конституції України забороняє використання праці неповнолітніх на небезпечних для їх здоров’я роботах.

Так, забороняється використання праці осіб, що не досягли вісімнадцяти років на важких роботах або на роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці та на підземних роботах (ст. 190 КЗпП України). Перелік таких робіт, затверджений Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 31.03.1994 №46. Перелік, зокрема, передбачає, що особи, яким ще не виповнилося вісімнадцять років, не можуть працювати на виробництвах чи роботах, пов'язаних з виготовленням, зберіганням, транспортуваннямі застосуванням вибухонебезпечних речовин чи отрутохімікатів; займатися торгівлею або зберіганням лікеро-горілчаної продукції; обіймати посади водіїв автомобілів тощо.

Також, не дозволяється залучати неповнолітніх працівників до підіймання та переміщення речей, маса яких перевищує, встановлені та затверджені Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 22.03.1996 №59 «Про затвердження граничних норм підіймання і переміщення важких речей неповнолітніми», для них норми. Зокрема, підлітків забороняється призначати на роботи, які пов'язані виключно з підійманням, утриманням або переміщенням важких речей. Робота підлітків з вантажами не повинна становити більше 1/3 робочого часу і лише у випадку, якщо вони не мають медичних протипоказань (це має бути засвідчено відповідним лікарським свідоцтвом). Особи у віці до 18 років не можуть працювати у нічний та надурочний час, у вихідні дні (ст. 192 КЗпПУкраїни).

Звільнення неповнолітнього працівника.

Слід пам’ятати, що при звільненні неповнолітнього працівника за ініціативою роботодавця обов’язковою умовою є одержання згоди на ці дії від районної (міської) служби у справах дітей (ст. 198 КЗпП України). В разі відсутності такого погодження звільнення може кваліфікуватись як звільнення без законних підстав і неповнолітнього може бути поновлено на роботі з оплатою йому вимушеного прогулу. Однак, слід зазначити, що одержання згоди відповідного органу у справах дітей вже після звільнення не суперечитиме чинному законодавству, оскільки немає чіткої вказівки, що згода на звільнення має бути попередньою.

Батьки, усиновителі і піклувальники неповнолітнього, а також державні органи та службові особи, на яких покладено нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю, мають право вимагати розірвання трудового договору з неповнолітнім, у тому числі й строкового, коли продовження його чинності загрожує здоров'ю неповнолітнього або порушує його законні інтереси ( ст. 199 КЗпП України).

Отже, знаючи всі викладені вище особливості працевлаштування неповнолітніх працівників та обсяг пільг і гарантій, які надаються їм законодавством, можна уникнути неприємних ситуацій, які пов’язані з роботою на підприємстві осіб, яким не виповнилося вісімнадцять років.

Крім того, очевидним є те, що прийняття на роботу неповнолітнього працівника не буде пов’язано з особливими складнощами для роботодавця якщо заздалегідь розуміти специфіку законодавчого регулювання питання працевлаштування молоді.

 

 

За інформацією заступника начальника

відділу з питань експертизи умов праці 

Л. Рогізної

 

Наверх ↑