Про роботу щодо запобігання корупції в районі згідно Закону України “Про запобігання корупції” за результатами 2015 року та І кварталу 2016 року

Версія для друкуВерсія для друку

Про роботу щодо запобігання корупції в районі згідно Закону України “Про запобігання корупції” за результатами 2015 року та І кварталу 2016 року

Основною вадою нашої держави більшість суспільства вважає – корупцію.

Так в Кременчуцькому районі розпорядженням голови райдержадміністрації від 28.09.2015 № 240 затверджена Програма запобігання корупції у Кременчуцькому районі на 2015-2016 роки.

На виконання даної програми доводжу до Вашого відома порівняльний аналіз чинного ЗУ “Про запобігання корупції” з його по суті попередником ЗУ “Про засади запобігання і протидії корупції”. Нагадую, що старий закон залишається чинним в частині Фінансового Контролю, згідно з яким ми і подавали декларації до фіскальної служби до 1 квітня, ці положення втратять чинність з початком роботи системи електронного декларування, яка повинна була запрацювати не пізніше 1 січня 2017 року. Але 17 березня було прийнято зміни до Закону та як я уже наголошував на минулій нараді система електронного декларування повинна запрацювати вже у 2016 році.

Порівняльний аналіз хочу розпочати з термінології.

Корупція. Законодавчий підхід до визначення поняття корупції практично не змінився. В розумінні попереднього Закону під корупцією розуміли використання особою, яка є суб’єктом корупційного правопорушення наданих їй службових повноважень та пов’язаних з цим можливостей з метою:

·  одержання неправомірної вигоди;

·  прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе або інших осіб;

або

- обіцянка/пропозиція чи надання особі, яка має відповідні повноваження або на її вимогу іншій фізичній або юридичній особі неправомірної вигоди або обіцянки такої вигоди з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй повноважень та пов’язаних із цим можливостей.

В новому Законі зберігся цей підхід до визначення поняття корупція, за винятком того, що додано конструкцію «або прийняття такої вигоди».Це власне єдина зміна у законодавчому визначенні корупції.

Корупційне правопорушення.

У обох законах корупційне правопорушення визначають як діяння, яке:

- містить ознаки корупції;

- вчинене особою, яка є суб’єктом корупційного правопорушення;

- за таке діяння законом передбачено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну, цивільно-правову відповідальність.

Проте мають місце і розбіжності. В старому Законі зазначалося, що корупційне правопорушення це умисне діяння, тобто згідно попереднього Закону корупційне правопорушення могло бути вчинене лише у формі умислу, в прямому або непрямому його виді. Новий Закон зазначає, що корупційне правопорушення – це діяння, значить відтепер корупційне правопорушення може бути вчинене і у формі необережності, видами якої є самовпевненість та недбалість.

Окрім цього в новому Законі введено термін «правопорушення пов’язане з корупцією» чого не було в старому Законі. Правопорушення пов’язане з корупцією – це діяння, яке НЕ містить ознак корупції, але порушує встановлені новим Законом вимоги, заборони та обмеження.

Неправомірна вигода.

Новий Закон дещо доповнює даний термін. У обох законах неправомірна вигода визначається як: грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, які обіцяють, пропонують, надають або одержують без законних на те підстав.

Проте у новому Законі до даного терміну, одразу після слів нематеріальні активи додано слова будь-які інші вигоди нематеріального чи не грошового характеру.

Близькі особи.

Старий Закон виділяв перелік осіб, які є близькими, це зокрема: чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням. Новий Закон даний перелік доповнює такими категоріями як: зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха. Окрім того в новому Законі зазначено, що особи з цього переліку є близькими особами для особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування не залежно від того чи спільно проживають з нею, в той час як старий Закон просто наводив даний перелік.

Обидва закони до категорії близьких осіб відносять також тих осіб, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом і мають взаємні права та обов’язки із суб’єктом уповноваженим на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі. Однак новий Закон виключає з цієї категорії тих осіб, які спільно проживають, але їх взаємні права та обов’язки з суб’єктом уповноваженим на виконання функцій держави або місцевого самоврядування не мають характеру сімейних.

 

 

Безпосереднє (Пряме) підпорядкування.

Старий Закон містив термін «Безпосереднє підпорядкування», який означав - відносини прямої організаційної або правової залежності підлеглої особи від її керівника, в тому числі через вирішення (участь у вирішенні) питань прийняття на роботу, звільнення з роботи, застосування заохочень, дисциплінарних стягнень, надання вказівок, доручень, контролю за їх виконанням.

Новий Закон містить термін «Пряме підпорядкування», який однак має те ж саме визначення, яке давалося безпосередньому підпорядкуванню у старому Законі.

Уповноважені підрозділи/Спеціальні суб’єкти.

Старий Закон передбачав діяльність уповноважених підрозділів (осіб) з питань запобігання та виявлення корупції, які утворюються (визначаються) в державних органах, органах влади Автономної Республіки Крим, їх апаратах, органах місцевого самоврядування та юридичних особах публічного права за рішенням керівника органу або юридичної особи публічного права в порядку, визначеному законодавством.

Новий Закон передбачає діяльність спеціальних суб’єктів у сфері протидії корупції, до яких відносить: органи прокуратури, органи внутрішніх справ України, Національне антикорупційне бюро України, Національне агентство з питань запобігання корупції.

СУБ’ЄКТИ КОРУПЦІЙНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ

В обох законах використано підхід поділу суб’єктів, на яких поширюється дія відповідного Закону, на декілька умовних груп. Це зокрема:

1.                   особи уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (в обох законах);

2.                   особи, які задля цілей Закону прирівнюються до осіб уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (в обох законах);

3.                   особи, які постійно або тимчасово обіймають посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків, або спеціально уповноважені на виконання таких обов'язків у юридичних особах приватного права незалежно від організаційно-правової форми (в обох законах), однак новим Законом до цієї групи осіб додано також інші осіб, які не є службовими особами та які виконують роботу або надають послуги відповідно до договору з підприємством, установою, організацією, - у випадках, передбачених цим Законом;

 

Особи уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

До цієї групи відноситься значний перелік посадових осіб. Слід зазначити, що в обох законах він майже однаковий, за деякими винятками. До цієї групи осіб відносяться зокрема вищі посадові особи держави, такі як Президент, Голова Верховної Ради, Прем’єр-міністр. Сюди входять і народні депутати, депутати місцевих рад, державні службовці тощо. З повним переліком осіб уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування можна ознайомитися у частині 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції».

Новий Закон, на відміну від Старого, до переліку осіб уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування відносить такі категорії осіб як: сільські, селищні та міські голови; посадові та службові особи державної лісової охорони, державної охорони природно-заповідного фонду, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної та податкової політики та державної політики у сфері митної справи; члени Національного агентства з питань запобігання корупції.

Особи, які прирівнюються до осіб уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Обидва закони до цієї групи осіб відносять всіх інших посадових осіб юридичних осіб публічного права, які не зазначені як посадові особи уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Також, обидва закони відносять до цієї групи осіб, які не є державними службовцями чи посадовими особами органів місцевого самоврядування, але які надають публічні послуги (аудитори, нотаріуси, оцінювачі, а також експерти, арбітражні керуючі, незалежні посередники, члени трудового арбітражу, третейські судді під час виконання ними цих функцій, інші особи в установлених законом випадках).

Старий Закон, на відміну від нового до цієї групи відносив також посадових осіб іноземних держав (особи, які обіймають посади в законодавчому, виконавчому або судовому органі іноземної держави), а також членів міжнародних парламентських асамблей, учасником яких є Україна, та суддів і посадових осіб міжнародних судів.

 

Наверх ↑