Служба у справах дітей

Версія для друкуВерсія для друку

 

адреса

39600 м. Кременчук, вул. Соборна, 14/23, каб. 401-403

Тел/факс

74-20-31

e-mail

 

Прийомні дні

Вівторок  8.00-17.15.

Середа     8.00-17.15.

Обідня перерва 12.00-13.00.

Начальник служби у справах дітей

Таценюк

Світлана Павлівна

Головний спеціаліст служби у справах дітей

 

Головний спеціаліст служби у справах дітей

Пальчик Юлія Миколаївна

 

 


 

Основні завдання служби  у справах дітей:

○ Реалізація на відповідній території державної політики з питань соціального захисту дітей, запобігання дитячій

бездоглядності та безпритульності, вчиненню дітьми правопорушень;

○ Розроблення і здійснення самостійно або разом з іншими структурними підрозділами виконавчої влади,

органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями усіх форм власності,

громадськими організаціями заходів щодо захисту прав, свобод і законних інтересів дітей;

○ Координація зусиль місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств,

установ та організацій усіх форм власності у вирішенні питань соціального захисту дітей та організації

роботи із запобігання дитячій бездоглядності та безпритульності;

○ Забезпечення додержання вимог законодавства щодо встановлення опіки та піклування над дітьми,

їх усиновлення, влаштування в дитячі будинки сімейного типу, прийомні сім'ї; здійснення контролю

за умовами утримання і виховання дітей у закладах для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського

піклування, спеціальних установах і закладах соціального захисту для дітей усіх форм власності;

○ Ведення державної статистики щодо дітей;

○ Ведення обліку дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах, дітей-сиріт та дітей, позбавлених

батьківського піклування, усиновлених, влаштованих до прийомних сімей, дитячих будинків сімейного типу

та соціально-реабілітаційних центрів (дитячих містечок);

○ Надання органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам та

організаціям усіх форм власності, громадським організаціям, громадянам практичної та методичної допомоги,

консультацій з питань соціального захисту дітей, запобігання вчиненню дітьми правопорушень;

Улаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, під опіку, піклування до дитячих

будинків сімейного типу та прийомних сімей, сприяння усиновленню;

○ Підготовка інформаційно-аналітичних і статистичних матеріалів, організація дослідження стану соціального

захисту дітей, запобігання дитячій бездоглядності та безпритульності, вчиненню дітьми правопорушень;

○ Визначення пріоритетних напрямів поліпшення на території району становища дітей, їх соціального захисту,

сприяння фізичному, духовному та інтелектуальному розвиткові, запобігання дитячій бездоглядності та

безпритульності, вчиненню дітьми правопорушень.

Служба відповідно до покладених на неї завдань:

○ Організовує розроблення і здійснення на території району заходів, спрямованих на поліпшення становища

дітей, їх фізичного, інтелектуального і духовного розвитку, запобігання дитячій бездоглядності та

безпритульності, запобігання вчиненню дітьми правопорушень;

○ Надає місцевим органам виконавчої влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам та

організаціям усіх форм власності, громадським організаціям, громадянам у межах своїх повноважень практичну,

методичну та консультаційну допомогу у вирішенні питань щодо соціального захисту дітей та запобігання

вчиненню ними правопорушень;

○ Оформляє документи на влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, під опіку,

піклування, до прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу, сприяє усиновленню;

○ Подає пропозиції до проектів регіональних програм, планів і прогнозів у частині соціального захисту,

забезпечення прав, свобод і законних інтересів дітей;

○ Забезпечує у межах своїх повноважень здійснення контролю за додержанням законодавства щодо соціального

захисту дітей і запобігання вчиненню ними правопорушень;

○ Здійснює контроль за умовами утримання і виховання дітей у спеціальних виховних установах державного

департаменту з питань виконання покарань, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування,

у сім'ях опікунів, піклувальників, дитячих будинках сімейного типу, прийомних сім'ях;

○ Разом з відповідними структурними підрозділами місцевих органів виконавчої влади, науковими установами

організовує і проводить соціологічні дослідження, готує статистичні та інформаційні матеріали про причини

і умови вчинення дітьми правопорушень, вивчає і поширює міжнародний досвід з питань соціального захисту

дітей, їх прав та інтересів;

○ Надає організаційну і методичну допомогу притулкам для дітей, центрам соціально-психологічної реабілітації

дітей, соціально- реабілітаційним центрам (дитячі містечка), здійснює безпосередній контроль за їх діяльністю;

○ Організовує і проводить разом з іншими структурними підрозділами районної державної адміністрації,

кримінальною міліцією у справах дітей заходи щодо соціального захисту дітей, виявлення причин,

що зумовлюють дитячу бездоглядність та безпритульність, запобігання вчиненню дітьми правопорушень;

○ Розробляє і подає на розгляд районної державної адміністрації пропозиції стосовно бюджетних асигнувань

на виконання програм і здійснення заходів щодо реалізації державної політики з питань дітей, спрямованої

на подолання дитячої бездоглядності та безпритульності;

○ Веде облік дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах, дітей-сиріт та дітей, позбавлених

батьківського піклування, усиновлених, влаштованих до прийомних сімей, дитячих будинків сімейного

типу та соціально-реабілітаційних центрів (дитячих містечок);

○ Надає потенційним усиновлювачам, опікунам, піклувальникам, батькам-вихователям, прийомним батькам інформацію

про дітей, які перебувають на обліку в службі, і видає направлення на відвідування закладів з метою

налагодження психологічного контакту з дитиною;

○ Готує акт обстеження умов проживання дитини та опис її майна, а також акт обстеження житлово-побутових умов

потенційного опікуна, піклувальника;  

○ Проводить перевірку умов проживання і виховання дітей у сім'ях опікунів, піклувальників за окремо складеним

графіком, але не рідше ніж раз на рік, крім першої перевірки, яка проводиться через три місяці після

встановлення опіки та піклування;

○ Готує звіт про стан виховання, утримання і розвитку дітей в прийомних сім'ях та дитячих будинках сімейного

типу;

○ Бере участь у процесі вибуття дітей із закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського

піклування, та закладів соціального захисту для дітей у сім'ї усиновлювачів, опікунів, піклувальників,

до дитячих будинків сімейного типу, прийомних сімей;

○ Готує та подає в установленому порядку статистичну звітність;

○ Розглядає в установленому порядку звернення громадян;

○ Розглядає звернення власника підприємства, установи або організації усіх форм власності та надає письмовий

дозвіл щодо звільнення працівника молодше 18 років;

○ Проводить інформаційно-роз'яснювальну роботу з питань, що належать до її компетенції, через засоби масової

інформації.

Закон України № 2229-VIII “Про запобігання та протидію домашньому насильству”. 

7 січня 2018 р. набув чинності Закон України № 2229-VIII “Про запобігання та протидію домашньому насильству”. Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.

Захист дітей від жорстокості, попередження злочинів проти них є надзвичайно важливим, соціально значущим і актуальним завданням, вирішення якого носить міждисциплінарний характер.
У діяльність щодо припинення насильства повинні залучатися працівники правоохоронної системи, органів опіки та піклування, представники соціальної та педагогічної спільнот, співробітники
медичної і психологічної служб.Однак, найчастіше зусилля зі створення ефективної системи профілактики та припинення насильства щодо дітей, надання допомоги жертвам жорстокого поводження
розбиваються через перешкоди, з-поміж: відомча обмеженість і міжвідомча роз'єднаність, суб'єктивізм у виборі недержавних організацій для співпраці, відсутність єдиних методичних і
системних підходів в організації профілактичної роботи;ігнорування профілактичної спрямованості в роботі з дітьми і сім'єю; відсутність законодавчих норм і правозастосовної практики щодо
захисту і реабілітації жертв, що посилюється правовою неписемністю і недовірою населення до правоохоронних органів, низькими матеріальними статками, що не дозволяють звертатися за
кваліфікованою юридичною допомогою;несформованістю у педагогічних, поліцейських, соціальних, медичних працівників навичок спілкування з жертвою, що веде до приховування або замовчування
фактів насильства, особливо за відсутності особистої зацікавленості дорослого в покаранні кривдника і реабілітації постраждалого від домашнього насильства; відсутність ефективно діючої і
доцільно організованої реабілітаційної системи.

Проблема ускладнюєтьсяще й тим, що значна частина постраждалих від насильства–вихідці з неблагополучних верств або «діти вулиці», в долях яких мало хто зацікавлений.
Іноді діти оплачують власним стражданням і навіть життям батьківську потребу в самоствердженні, прагненні дорослих влаштувати особисте життя, стають заручниками п'яних батьків і постійно роздратованих матерів.

Розв'язати проблему насильства щодо дітей можна тільки у разі  спільної роботи педагогів, батьків і всіх дорослих, які так чи інакше причетні до виховання дітей. Метою роботи щодо нівелювання наслідків насильства є не заміна або усунення батьків, які не в змозі нести відповідальність за виховання своїх дітей, а допомога сім'ї у відновленні або формуванні здатності до названої діяльності.

Рекомендації щодо організації роботи з попередження насильства серед дітей

У закладах освіти необхідно розробити план дій з профілактики насильства серед дітей та запровадити систему постійного відслідковування випадків насильства серед дітей та учнівської молоді, виявлення дітей-агресорів.

Фахівці психологічної служби повинні організувати системну профілактичну роботу з дітьми, що мають схильність до насильства. За необхідності залучати до цієї роботи фахівців служби у справах дітей та правоохоронних органів.

Важливо не залишати поза увагою батьків таких дітей. Також потрібна робота з класними колективами, яка має плануватися і реалізовуватися згідно із загальною програмою надання соціально-педагогічної та психологічної допомоги дитині-агресору та дітям, які постраждали від її дій.

Робота психологічної служби закладу освіти з попередження насильства серед дітей та учнівської молоді повинна бути спрямована на:

  • проведення заходів з профілактики негативних звичок, жорстокої та протиправної поведінки серед неповнолітніх;

  • здійснення, спільно з центрами соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, соціального інспектування сімей, у яких батьки схильні до недбалого ставлення до дітей;

  • створення на базі закладів освіти консультативних пунктів для учнів, батьків та вчителів, де можна отримати консультацію психолога, соціального педагога та юриста;

  • проведення групових тренінгів та індивідуальної роботи з молоддю у наданні допомоги щодо вирішення особистих проблем;

  • наповнення змістом з урахуванням останніх досягнень у педагогіці та психології просвітницької роботи (проведення виховних годин);

  • залучення батьків до профілактичної роботи. Через батьків можна доносити до дітей інформацію про загальні способи попередження ситуацій насильства та наявні форми допомоги, які дитина може отримати на базі закладу освіти. Це особливо стосується дітей молодшого віку.

Не слід дітям із вираженою агресивністю доручати керівництво однолітками чи молодшими дітьми – це може спровокувати прояви жорстокості.

Однією з можливих форм роботи, спрямованої на профілактику насильства у закладі освіти, може бути шкільна медіація – вирішення конфліктних ситуацій примиренням сторін через знаходження оптимального варіанта вирішення проблеми, що задовольняє обидві сторони, за взаємного бажання сторін знайти вихід із ситуації.

Ці методичні рекомендації щодо формування у дітей та молоді нетерпимого ставлення до насильницьких моделей поведінки, небайдужого ставлення до постраждалихосіб, усвідомлення насильства як порушення прав людини адресовані усім фахівцям, які працюють з дітьми та молоддю.

     Профілактична робота з батьківською громадськістю

Педагогічний колектив повинен надавати батькам інформаційну підтримку, навчати і консультувати їх з питань виховання дітей без застосування насильства і розвитку у них особистісних і соціальних (життєвих) навичок з метою профілактики насильницької або віктимної поведінки.

До того ж можна використовувати такі форми роботи з батьками, як:  батьківсько-вчительська конференція, сімейний клуб, конференція батьків (матерів), тренінги з проблем виховання дітей, конкурси на кращого з батьків або сім'ю, спільні творчі та спортивні заходи (свята, фестивалі, походи, спортивні змагання) та ін.

Також робота з батьківською громадськістю передбачає використання як просвітницьких форм і методів роботи, так і практичних занять, наприклад:

1) батьківські збори – робота з колективом батьків. Це форма організації спільної діяльності батьків, учителів, практичного психолога та соціального педагога, яка передбачає їх спілкування щоб, обговорити актуальні питання навчання і виховання, ухвалення рішень;

2) консультації – форма роботи з батьками, яка передбачає надання фахівцями психологічної служби допомоги батькам із різних проблем родинного виховання;

3) педагогічний консиліум – форма спілкування учнів, учителів, фахівців психологічної служби закладу освіти та батьків, метою якої є: цілісне, різнобічне вивчення особистості учня, вироблення єдиної педагогічної позиції; визначення головних напрямів удосконалення виховного процесу зусиллями вчителів, батьків, самого учня; тренінги спілкування, методики оволодіння аутотренінгом;

4) лекція – послідовний монологічний виклад узагальнених знань (лекція-інструктаж, лекція-показ, лекція-репортаж, науково-популярна);

5) семінар – активна форма просвіти батьків. Передбачає попередню самостійну роботу батьків і вчителів з вивчення літератури, підготовка виступів, доповідей, тез, запитань.

Поряд з груповими формами роботи учителі можуть використовувати також і індивідуальні форми спілкування з батьками, такі як консультація, бесіда, телефонна розмова, відвідування сім'ї, спільна зустріч з батьками і фахівцями (психологом, соціальним педагогом, медичним працівником, уповноваженим з прав дитини).

На допомогу батькам можна підготувати інформаційні матеріали:

• сформувати тематичну бібліотеку книг, посібників, відеофільмів, нормативних документів закладу освіти з питань профілактики насильства;

• підготувати пам'ятки щодо безконфліктного спілкування з дітьми, визначення ознак насильства і знущань над дитиною та її агресивної поведінки;

• скласти буклети з алгоритмами дій в разі порушення прав дитини або вчинення насильства щодо неї в закладі освіти та контактними даними організацій, куди можна звернутися за допомогою.

Під час підготовки до зустрічей з батьками можна використати орієнтовні тематики питань для обговорення (теми для обговорення з батьками вибираються відповідно з віком учнів. Залежно від цього одні і ті ж питання можуть розглядатися в різному обсязі і контексті).

Орієнтовна тематика питань для обговорення:

Загальне уявлення про насильство, його види та форми прояву:

• Фізичне і психологічне насильство, дискримінація: як вони проявляються і як їм протистояти.

• Вимагання, булінг і кібербулінг: як вони проявляються і як їм протистояти.

• Гендерне та сексуальне насильство: як вони проявляються і як їм протистояти.

• Нехтування основними потребами дитини (підлітка) і як цього не допустити.

• Насильство вдома і в закладі освіти.

• Наслідки насильства, його вплив на психічне і фізичне здоров'я, і соціалізацію, навчання дитини (підлітка).

• Причини і фактори насильства. Моделювання ситуацій, що викликають насильство.

Протидія насильству в закладі освіти:

• Політика закладу освіти щодо насильства, роль батьків у її реалізації.

• Правила поведінки здобувачів освіти та працівників закладу освіти.

• Створення і збереження безпечного і психологічно комфортного середовища в закладі освіти.

Виховання дитини (підлітка):

• Стилі сімейного виховання та їх вплив на розвиток, формування характеру, соціалізацію дитини (підлітка) і успіхи у навчанні.

• Як любити дитину (підлітка).

• Як критикувати дитину (підлітка) і не приклеювати ярлики.

• Як навчити дитину правилам спілкування і взаємодії.

• Як навчити дитину (підлітка) керувати почуттями та емоціями.

• Як поговорити з дитиною (підлітком) про шкільне життя.

• Як допомогти дитині (підлітку) у виборі друзів.

• Як будувати і підтримувати відносини з однолітками.

• Як реагувати на насильство і вести себе в конфліктних ситуаціях.

• Як допомогти дитині (підлітку) стати впевненішим.

• Гендерне виховання: гендер і стать, гендерні ролі, стереотипи, гендерна рівність. Формування культури гендерних відносин.

• Сексуальне виховання: сексуальні та репродуктивні права, розвиток і підтримка здорових взаємин.

Виявлення негараздів та допомога дитині (підлітку) в конфліктній ситуації:

• Ознаки (симптоми) насильства щодо дитини (підлітка) та агресивної поведінки.

• Дії батьків у випадку вчинення насильства стосовно дитини (підлітка) або порушення її/його прав в закладі освіти.

• Куди можна звернутися за допомогою дитині (підлітку), яка/який пережила/в насильство або у разі порушення її/його прав.

• Батьківський досвід профілактики насильства та допомоги дітям (підліткам), які зіткнулися з насильством.

За дотримання законодавства щодо захисту прав неповнолітніх у закладі освіти відповідальність несе керівник. Тому в кожному закладі освіти повинно бути проведено оцінювання службових приміщень (роздягальні, душові кабінки, туалетні кімнати) та шкільного подвір’я на предмет небезпеки (тобто переглянути, у яких з них діти та підлітки можуть бути ізольованими та травмованими).

З метою профілактики випадків насильства необхідно посилити контроль за чергуванням вчителів на перервах. Адже учні всіх вікових категорій не повинні залишатися без нагляду дорослих.

 

 

 

Наверх ↑